Відправлено: 19.10.10 09:47. Заголовок: Українська поезія

Іsais, як і обіцяв, відкриваю гілку української поезії.

А чи не почати нам з класики?



О панно Інно, панно Інно!

Я — сам. Вікно. Сніги...
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? — Давно. Цвіли луги...
О панно Інно, панно Інно,
Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги...
Я Ваші очі пам'ятаю
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить:
«Ти рідну стрів!»
І раптом — небо... шепіт гаю...
О ні, то очі Ваші. —
Я ридаю. Сестра чи Ви? — Любив...

 Відправлено: 19.10.10 14:57. Заголовок: Я журбу так ретельно..

Я журбу так ретельно згортаю,
Відокремлюю біль від життя.
Та від жару спокуси палаю
До бажаного в ніч забуття.

Не зіб’юсь я від погляду болі,
Та не зникну в хворобі подій.
Я тримаю щоденно в долоні
Ту крилату синицю надій.

Що моє повертає обличчя
До щасливих майбутніх часів.
Відчуваю, як ти мене кличеш…
Почуттям… і не варто тих слів.

Що ховаєш від серця… Даремно
Намагаєшся ти розлюбить.
Це безглуздя! В ночі найбільш темно
Перед самим світанком… за мить

 Відправлено: 19.10.10 15:58. Заголовок: Осінній день, осінні..

Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь, о! — та сама.
Останні айстри горілиць зайшлися болем.
Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.
І плаче коник серед трав — нема мелодій...

 Відправлено: 03.11.10 16:57. Заголовок: Красива осінь вишива..

Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.

А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.

 Відправлено: 03.11.10 18:47. Заголовок: I. Я замурую у стiн..

I.

Я замурую у стiнi дощу
сумних долонь її рожеве пiр'я
i теплою росою пригощу
її грудей сполохане нагiр'я
а коли лiжко вже схолоне
i помутнiє чиста кров
тодi подумаю я сонно
що певно то i є любов
в якiй стрiмкий прозорий смiх
у темрявi чужих пастелей
i бiлi крокви довгих нiг
розкинутi в снiгу постелi.

II.

Але коли вона пiде
i грюкнуть дверi битiя
коли вона вiддасть себе
в обiйми нижчого нiж я
то я розстрiляний i п'яний
забуду всю колишню хiть:
любов придумав росiянин
щоб бабi грошей не платить.

 Відправлено: 17.11.10 12:28. Заголовок: Магаданец пише: I. ..

Магаданец пише:

цитата:

I. Я замурую у стiнi дощу сумних долонь її рожеве пiр'я i теплою росою пригощу її грудей сполохане нагiр'я а коли лiжко вже схолоне i помутнiє чиста кров тодi подумаю я сонно що певно то i є любов в якiй стрiмкий прозорий смiх у темрявi чужих пастелей i бiлi крокви довгих нiг розкинутi в снiгу постелi. II. Але коли вона пiде i грюкнуть дверi битiя коли вона вiддасть себе в обiйми нижчого нiж я то я розстрiляний i п'яний забуду всю колишню хiть: любов придумав росiянин щоб бабi грошей не платить.

Графоманія - форева? :)

 Відправлено: 17.11.10 18:50. Заголовок: Ламер, Вы что? Это п..

Ламер, Вы что?
Это произведение скопировано сюда с сайта молодых поэтов Украины!
Ну нельзя же так к молодым талантам Украины сурово подходить....
Поэты - они души ранимые.....